| Пограйте з дітьми „Школа навпаки” Використовується в умовах родини для програвання конфліктних ситуацій Дитина грає вчителя, дорослий (мама, тато, бабуся) – недбайливого учня. Можна підказати такий сюжет для гри з лялькою, але це менш привабливо для дитини. Учитель дає завдання, учень пручається його виконанню, наприклад: Учитель. А тепер ми намалюємо сонце... Як воно виглядає? Давай згадаємо, воно червоне чи жовте? Учень. Зелене! Учитель. Молодець! А кругле чи квадратне? Учень. Довгасте! Учитель. Правильно! Наша Таня Леся) – молодець! Замість сонця – огірок! Ти, як завжди, заслужила гарний бал – двійку! Я похвалю тебе твоїй мамі! І навіщо такі здібні діти ходять до школи, якщо вони все знають? Примітка. Важливо, щоб дитина розуміла гумористичний зміст діалогу. Можна програвати відмову виконувати завдання, будь-які спроби неслухняності на уроці – при цьому дитина і дорослий повинні знаходити несподівані, парадоксальні рішення. „Першокласник” У грі закріплюються знання дітей про те, що потрібно першокласнику для навчання у школі, виховується бажання навчатися, зібраність, акуратність. Гра може бути проведена як у родині з однією дитиною, так і з групою дітей. На столі в дорослого лежить портфель і кілька предметів: ручка, пенал, зошит, щоденник, олівець, ложка, ножиці, ключ, гребінець. Після нагадування про те, що дитина незабаром піде до школи й сама збиратиме свої речі, їй пропонують подивитися на розкладені предмети і якнайшвидше зібрати свій портфель. Можливі модифікації: якщо беруть участь кілька дітей, ввести елемент змагання, якщо одна дитина - рахувати до 5. Потрібно звертати увагу на те, щоб речі складалися не тільки швидко, а й акуратно; не забувати заохочувати тих, хто точно виконував правила гри. Особистісна готовність дитини до школи Особистісна готовність дитини до школи – дуже проявляється у ставленні дошкільняти до навчання, вчителя, самого себе. Вступаючи до школи, дитина має бути готовою до зміни ігрової діяльності на навчальну, до нових взаємин з дорослими та систематичної інтелектуальної праці. Важливою умовою готовності дитини до постійної праці є вміння підпорядковувати власні дії виконанню навчального завдання. Успішність навчання в школі великою мірою залежить від здатності учня сприймати умовність навчальної ситуації, підтримувати рольові стосунки „учитель-учень”. Механізм підпорядкування правилам формується у групових іграх, в ході яких здійснюється двобічна форма контролю: діти добровільно стають носіями певних умовностей і вимог та стежать за їх виконанням. Друга складова особистісної готовності дитини будувати стосунки з однолітками. Дуже важливими моментами особистісного розвитку дитини є знання норм спілкування та розуміння їхньої необхідності. Третьою складовою особистісної готовності до школи є розвиток самосвідомості, тобто розуміння дитиною того, що вона собою являє, які здібності має, як до неї ставляться інші люди. Найяскравіше самосвідомість проявляється в самооцінці – у тому, як дитина оцінює свої успіхи та невдачі, свої якості та можливості. Шестирічні діти, які розпочинають навчання у школі, потребують особливої уваги та захисту з боку дорослих. Психологічний портрет ідеального першокласника - Педагогічна готовність:
– навички читання; – навички лічби; – навички письма; – навички малювання; – звукова культура мовлення (чисте мовлення); – уміння розгорнуто відповідати на запитання; – великий словниковий запас; – загальна обізнаність. - Інтелектуальна готовність:
– диференційованість сприймання як основа мислення; – планомірність сприймання як основа мислення; – розвинена уява; – уміння орієнтуватись у просторі й часі; – розвинене наочно-образне мислення (вміння виділяти суттєве в явищах навколиш- нього середовища, порівнювати їх, бачити подібність і відмінність); – розвинена дрібна моторика (володіння олівцем, пензлем, ручкою, ножицями); – гарна пам’ять; – розвинена регулююча функція мови (вміння виконувати словесні інструкції); – інтелектуальна активність (уміння перетворити навчальне завдання на самостійну мету діяльності); – передумови абстрактно-логічного мислення (здатність розуміти символи, формувати запитання, самостійно розмірковувати, знаходити причини явищ, робити прості висновки). - Мотиваційна готовність:
– вираженість пізнавальних інтересів; – намагання засвоїти роль школяра (бажання ходити до школи, прийняття системи вимог, які ставить школа і вчитель). - Емоційно-вольова готовність:
– уміння керувати своєю поведінкою; – збереження працездатності упродовж одного уроку і навчального дня; – емоційна стійкість (регуляція емоцій); – довільна регуляція уваги (її концентрація, стійкість, переключення); – вміння стримувати свої імпульси (наприклад, не перебивати інших під час розмови); – вміння продовжувати дію, докладаючи до цього вольові зусилля. - Комунікативна готовність:
– бажання спілкуватися з дорослими та дітьми; – уміння встановлювати контакт з учителем; – збереження дистанції; – здатність до особистісного контакту з дорослим (на противагу ситуативному); – вміння встановлювати контакт з однолітками; – вміння увійти в дитячий колектив і знайти своє місце в ньому; – вміння виконувати роботу разом; – вміння підтримувати рівноправні стосунки з однолітками. | 
